19/08/2026
МЕНТАЛЬНИЙ ІМУНІТЕТ НАЦІЇ: ПРОФЕСОРКА ЛАРИСА ДІДКОВСЬКА ПРО ПСИХОЛОГІЧНУ ТРАНСФОРМАЦІЮ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ЧАСИ ВИПРОБУВАНЬ
Нещодавно ректорка Українського Вільного Університету, професорка Лариса Дідковська, взяла участь у розлогому інтерв'ю для YouTube-каналу «ІВАНИЦЬКИЙ ПРО ГОЛОВНЕ». Ця розмова стала глибоким психологічним і суспільно-філософським зрізом нашого сьогодення, охопивши питання ментального здоров'я, механізми психоемоційної адаптації до тривалої війни, проблеми подолання віктимності та фундаментальні джерела невичерпної життєздатності української нації.
1. Анатомія суспільної реактивності та метафора «грозової хмари»
▪️Емоційна напруга та медійні провокації: Гострий резонанс і сплески хейту в суспільстві довкола будь-яких резонансних висловлювань виникають не стільки через зміст самих слів, скільки через високу емоційну зарядженість людей. Гучні або маніпулятивні тези слугують лише приводом для розрядки накопиченого афекту.
▪️П'ятий рік тривоги та межі адаптації: Суспільство тривалий час живе в умовах перманентної небезпеки та невизначеності. З одного боку, ми адаптувалися до воєнної щоденності: навчилися користуватися радарами, розрізняти ступені загрози, вчасно спускатися в укриття, продовжуючи навчання та щоденну роботу. З іншого боку, людська психіка неминуче проходить фази від мобілізації до виснаження, залишаючись у «сплячому режимі», де сил вистачає на обслуговування базових потреб, але бракує ресурсу для мирної спокійної ейфорії.
▪️Феномен «грозової хмари»: На відміну від легкої білої хмаринки, кожен український громадянин сьогодні подібний до важкої грозової хмари, яка несе в собі тонни власного «дощу» – персональних втрат, болю за рідних на фронті, зруйнованих домівок, гніву та невизначеності. Оскільки відреагувати агресію безпосередньо на ворога-загарбника з мирних міст неможливо, будь-який дрібний привід спрацьовує за механізмом «останньої краплі» або шлюзу для вихлюпування накопиченого напруження.
2. Відмова від романтизації страждань та мистецтво бути щасливим «тут і тепер»
▪️Пастка романтизації болю: Поширене уявлення про те, що «хто страждає, той обов'язково буде спасенний», є небезпечним і хибним наративом. Страждання самі по собі не гарантують щасливого майбутнього, а депривація частіше руйнує людяність, ніж автоматично робить особистість сильнішою.
▪️Навчання через турботу, а не через злам: Навчання через виснажливі страждання подібне до кидання дітей у воду: з десяти випливуть троє, а семеро потонуть або отримають психологічну травму на все життя. Натомість безпечний шлях турботи, де людина крок за кроком заходить у воду з підтримкою наставника, дозволяє навчитися плавати вісьмом з десяти.
▪️Контакт із реальністю «тут і тепер»: Кожна дитина народжується вільною та гідною, живучи моментом і безпосередньо реагуючи на задоволення чи незадоволення потреб. Дорослі втрачають цю природну спонтанність через соціальні фільтри провини, сорому та страху покарання. Щоб зберігати ментальну рівновагу, важливо звільнятися від ілюзорних мрій чи вигаданих страхів майбутнього, спираючись на реальність сьогодення.
3. Подолання віктимності та феномен «травматичної експертності»
▪️Природа віктимізації: Схильність почуватися жертвою (віктимність) не є вродженою, а формується в деструктивному дитячому середовищі. Коли дитина не може чинити опір або втекти від насильства дорослих, вона обирає єдиний доступний спосіб порятунку – «замирати» й замовкати. У дорослому житті цей патерн закріплюється як звичка непротивлення злу та покори.
▪️Шлях до асертивності: Як людина колись навчилася бути віктивною, так вона може свідомо навчитися асертивності, зрілості та здатності захищати власні кордони. Це потребує двох умов: власного бажання та щоденних зусиль, крок за кроком.
▪️Українська стійкість і комплексний ПТСР: Важкі часи створюють сильних людей, і відсутність «легких часів» у нашій історії закарбувала в нації «травматичну експертність» та глибоку навичку виживання. Наш комплексний ПТСР поєднується з унікальною здатністю гуртуватися та шукати креативні виходи з екстремальних обставин.
▪️Танок на кризі під час блекаутів: Масові співи й танці на замерзлих озерах Києва за температури мінус 20°C у знеструмлених домівках – це не психоз, а природний та ефективний механізм зігрівання й порятунку. Рух зігріває тіло, співи об'єднують людей, а розділена на всіх біда стає вдвічі меншою.
4. Ментальні, суспільні та технологічні трансформації
▪️Стрибок свідомості та технологій: За роки повномасштабного протистояння Україна остаточно утвердила свою суб'єктність і національну ідентичність у світі. Війна трансформувалася від піхотного зіткнення до високотехнологічного протиборства дронів, робототехніки та безпілотних систем.
▪️Крах ілюзій і зростання зрілості: Суспільство позбулося наївного вірування в паперові гарантії та усвідомило імпотентність багатьох міжнародних інституцій. На зміну смиренній очікувальній позиції прийшла критична зрілість і здатність твердо відстоювати власні інтереси.
▪️Ціннісний розрив із тоталітаризмом: У демократичному світі панує верховенство права, де громадянин є вільним суб'єктом. Натомість тоталітарний режим агресора тримається на страху, репресіях і рабській психології. Раби не прагнуть свободи – вони хочуть власних рабів і відчувають «велич» лише тоді, коли їхній рабовласник перемагає інших.
5. П'ять джерел нашої віри та наснаги
Підсумовуючи розмову, професорка Лариса Дідковська виокремила п'ять фундаментальних опор для нашого оптимізму:
💪Непохитна віра в перемогу: Більшість українців, згідно з усіма авторитетними опитуваннями, зберегла глибоку віру в перемогу України.
💪Дієва консолідація світу: Підтримка партнерів перейшла від «глибокого занепокоєння» до реальних масштабних контрактів, постачання новітньої зброї та підтримки нашої дипломатичної риторики.
💪Унікальний бойовий досвід: Наші Збройні Сили мають п'ять років унікального бойового досвіду сучасної технологічної війни. Сьогодні вже українські військові, медики, хірурги та фахівці з логістики навчають колег із країн НАТО та Балтії.
💪Непереможна навичка виживання: Історична загартованість робить українців сильною нацією, здатною давати раду найскладнішим викликам і залишатися життєлюбами.
💪Тріумф самого Життя: Попри війну, українці закохуються, одружуються та народжують дітей. Четверо хрестин одночасно в одному залі під час війни – це найкращий доказ того, що нація підводиться з колін і обирає Майбутнє.
Глибокий аналіз від ректорки УВУ допомагає краще зрозуміти власні внутрішні стани, віднайти рівновагу та укріпити свій ментальний імунітет.
Повний випуск інтерв'ю доступний для перегляду на YouTube-каналі Сергія Іваницького (Serhii Ivanytskyi)«ІВАНИЦЬКИЙ ПРО ГОЛОВНЕ». Запрошуємо до перегляду та осмислення!
Аналіз інтерв'ю та огляд підготувала доктор УВУ Лілія Бондаренко
#Життя #Стійкість #ДідковськаРекторка Українського вільного уніве...
