24/06/2020
Ось вже 4 місяці як із кола соціальних стосунків французів виключено фізичний контакт: une poignée de main (рукостискання), une accolade et une embrassade (обійми), une bise, un bisou, un ba**er, un bisouille, un bec, un bécot, un poutou (цілунки).
Наразі важко визначити точно, звідки походить звичка “joue à joue” – при зустрічі притискатися до щік та імітувати звук цілунку. У прадавні часи цілунок демонстрував дружні наміри та надавав потрібну інформацію про стан здоров’я завдяки запаху.
Латиняни взагалі цілували всіх та усюди. Саме їм належить класифікація з трьох видів поцілунків: еротичного, сімейного та дружнього. У Середньовіччі розповсюдився ритуал шанобливого цілунку: васали прикладалися губами до руки, плеча, коліна, одягу, взуття, землі під ногамі свого сюзерена.
Але, як ви здогадуєтесь, у 14 сторіччі la peste noire на довгі 6 столітть викреслила цілунки з щоденних звичок європейців з суто санітарних міркувань. Поступово цілунки таки повернулись до родин і крихітних провінційних містечок, де всі один одному – родичі.
Після Першої світової війни цілунок виходить із сімейного кола щоб стати частиною вітального ритуалу серед жінок. А вже лібералізація суспільства, викликана травневими подіями 1968 року, остаточно позбавила цілунок зайвих конотацій. Цілувались чоловіки в офісах, колеги, сусіди, малознайомі друзі друзів, а особливо – підлітки. Керівнику цілунок дозволяв демонструвати нехтування ієрархічними упередженнями, чоловікам – зміни у сучасному сприйнятті стереотипу «мужності», молоді – приналежність до братств та кіл «своїх».
2020 рік сховав наші губи під масками та пропонує використовувати китайське привітання ногами – “le bonjour avec les pieds”, навчитись американській альтернативі вітатись ліктями – “coude à coude”, опанувати японські 15 °, 30 °, 45 ° градусні “courbettes” (уклони), призвичаїтись складати долоні по-тайськи - “la paume contre paume” або прикладати “la main sur le coeur” ...
Складно передбачити майбутнє. Хоча вже сьогодні розквітають інновації, що дозволяють бачити крізь маску посмішку та читати по губах. Зокрема, у Ліоні запропонували “la masque à fenêtre”, а у Швейцарії наприкінці червня у широкому вжитку з’явиться повністю прозора модель “HelloMask”.
Ех, прикро втрачати un câlin (обійми/цілунки)! Тим більше, що нейроендокринологи визнають їх “винними” в утворенні гормону щастя-окситоцину, який знижує артеріальний тиск, інгібує вироблення гормону стресу-кортизолу, сприяє вивільненню допаміну та серотоніну, відповідальних за оптимістичне самопочуття.
Сьогодні суспільство розділилося на “antibise”ів та палких прихильників усіляких тактильностей, що не поспішають оплакувати смерть поцілунку.
Залишається лише чекати та сподіватись ...
А Ви особисто повернетесь до вітальних цілунків після закінчення пандемії?
