04/06/2026
Слово, що продовжує боротьбу
З 28 до 31 травня 2026 року в Києві тривав Книжковий Арсенал – одна з найважливіших культурних подій України. У межах фестивалю за підтримки Міністерства у справах ветеранів України було створено виставку «Шляхетність зобов’язує», присвячену тяглості поколінь українських воїнів та воїнок та висвітленню їхнього значного внеску в розбудову нашої культури. Адже навіть після воєнних поразок українські ветерани та ветеранки залишалися активними дієвцями.
Співкураторкою виставки стала асистентка кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Марина Рябченко.
Експозиція була побудована як своєрідна літературна хроніка, що об’єднала твори авторів, які воювали на різних етапах визвольної боротьби України. Вона охоплювала період від Українських січових стрільців (1914–1918) і Національно-визвольних змагань 1917-1921-х років до підпільного руху ОУН та УПА в роки Другої світової війни (1939–1945), а також участі добровольців УНА-УНСО в локальних конфліктах кінця ХХ – початку ХХІ століття. Важливе місце в експозиції посів тематичний блок «Жіночий голос», який висвітлював досвід жінок у війні та демонстрував його присутність у різних історичних епохах.
Поряд із текстами попередніх поколінь були представлені й твори сучасних авторів-комбатантів та ветеранів, які сьогодні захищають Україну. Книжки Максима Петренка, Оксани Чорної, Олени Герасим’юк, Миколи Ніколаєва, Олександра Терещенка, Валерія Пузіка та інших письменників стали символічним зв’язком між історичним минулим і сучасністю. Ці тексти не лише фіксують досвід російсько-української війни, а й формують новий культурний простір та колективну пам’ять, у якому слово стає ще одним інструментом боротьби за Україну.
Назва виставки – «Шляхетність зобов’язує» (Nobilitas obligat) – стала важливим концептуальним елементом експозиції. Куратори прагнули донести думку про те, що шляхетність визначається не походженням чи соціальним статусом, а готовністю діяти в інтересах спільноти, брати відповідальність за долю країни та захищати її цінності. У цьому контексті назва підкреслювала спадкоємність традиції служіння Україні, що об’єднує різні покоління її захисників.
